Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Даже несмотря на то, что корневой посыл для сюжета отнюдь не первичен. Но такой отличный стиль написания, язык и "вторичные сюжетные признаки", что, пожалуй, это действительно очень и очень хорошая литература. И это даже несмотря на то, что я такие вещи не особо обожаю...