Пані Манькович не була готова до такої розв’язки. Якщо викликати поліцію чи хоча б «швидку», в нелегалки неодмінно поцікавляться, хто вона така, спитають документи. А коли виявиться, що вона не має права на проживання у Німеччині, – вишлють, депортують. Чула чимало таких розповідей від Ольги та Леоніда…
Раптом двері рипнули. До старої ніколи ніхто не приходив, а тут, маєш, у таку зворушливу мить когось принесло. Галина озирнулася: перед нею стояли собаки. Лишень вона видихнула з грудей повітря, усвідомивши, хто спричинив ці звуки, як…
– От тобі маєш! – патетично прорік хтось голосом фрау Краге.
Галя фізично відчула, як на її голові волосся стало сторч. Вона боялася повернутись у той бік, де ще секунду тому бачила небіжчицю й звідки пролунала остання фраза.
– Чого не викликала поліцію? – допитував Галину фантом покійниці.
Покоївка прошепотіла, що час їй їхати додому, що вона надто багато на себе бере, так недовго й з глузду з’їхати… Обережно, аж чула, як скриплять хребці, повертала голову до крісла, в якому знаходився труп… Замість мертвої фрау Краге на Галину дивилася жива-живісінька німкеня.
– У тебе немає візи? – захихотіла стара. – Я тебе перевіряла. Я вмію робитись мертвою. Коли була молодою, закінчила курси акторства… – Вона залилася сміхом, що нагадував куряче квоктання.
Галина й собі заходилася нервово реготати, цей прояв веселощів перейшов у плач, який завершився тривалою істерикою. Заспокоївшись, зізналася, що дійсно не має ніяких документів, що може хоч сьогодні їхати додому, що втомилася і більше не здатна працювати. Стара вислухала Галину, простягла руку і погладила її по голові, як мати.
– Я все зроблю… Я можу витребувати для тебе офіційний дозвіл на роботу… – сказала фрау. – Лише пообіцяй, що не кинеш мене, допоки я не помру.
У Галини серце впало десь аж під коліна. Вона пообіцяла… І щойно це зробила, підступний внутрішній голос прорік: «Все! Більше ти не побачиш Київ».
* * *
На день народження фрау Краге завжди готувала Галині подарунок. Десятого липня того року, як вона почала працювати, отримала годинник. Не надто дорогий, але швейцарський, кварцовий, досить непоганого дизайнерського виконання; на п’ятдесят п’ять – золоті сережки, але не такі, як зараз продають у ювелірних крамницях, а старовинні. Галя розчулилася, обидві жінки тоді виплакалися вволю, згадуючи кожна своє.
Примітки
1
Маленький в’юнкий чоловік (діал.).
4
«Geyer» – старовинна марка німецьких роялів і піаніно.
5
Берлінська стіна (мур) – укріплена частина внутрішньонімецького кордону, що в 1961—1989 рр. відокремлювала Західний Берлін від Східного; символ холодної війни та поділу Німеччини.
7
Пожитки, манатки (зневажл.).
8
Обласне управління охорони здоров’я.
9
Один із дванадцяти адміністративних округів Берліна.
10
Вибачення (нім. Entschuldigung).
11
Тут: пристрої, що вставляються у слухові проходи вух для захисту від шуму.
14
Представники молодіжної субкультури ультраправого спрямування, що вирізняються поголеними головами і специфічним одягом.
Конец бесплатного ознакомительного фрагмента.