Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Мари, я с Вами полностью согласен, те же чувства, те же мысли...
PS: есть еще малоизвестная четвертая книга (говорят ее даже дописывал не сам Дюма, а кто то из его помошников), называется "Сын Портоса". В ней Арамис оказывается в центре интриги, желающей разлучить возлюбленную с сыном Портоса ... в конце они встречаются в поединке и Арамис узнает в нем сына своего друга...