- Зачекайте! Не робiть цього!.. - Сергєєв благальне дивився то на капiтана, то на штурмана. I так незвично було бачити його - завжди флегматично-спокiйного, з постiйним поблажливим напiвусмiхом - таким схвильованим. - Не робiть цього. Я розкажу все...
      - Нарештi, - полегшено зiтхнув Старцев i, мовби давно чекаючи такого повороту, сiв у крiсло.
      - Я все розкажу, - повторив Сергєєв, i в голосi його бринiла втома.
      - Так, це я, виходячи з анабiозу, пошкодив кароднi замки. I не вiд потьмарення свiдомостi, нi; я дiяв за давно обмiркованим планом.
      Ви пригадуєте, як я прагнув потрапити на "Лотос-6"? Саме на "Лотос-6", i нi на який iнший корабель. Я дiзнався, що вiн полетить повз 61 Лебедя. Коли б якийсь iнший корабель мав летiти повз цю планетну систему, я зробив би все, щоб потрапити в його екiпаж. I з тим кораблем сталося б те саме.
      Пам'ятаєте, я казав, що Чернов був видатним ученим-бiологом свого часу? Так от, це був генiальний вчений з широким колом iнтересiв, його вiдкриття, iдеї, гiпотези набагато випередили розвиток бiологiчної наукової думки. Мене зацiкавила ця людина; можливо, завдяки Чернову, завдяки моїй до нього симпатiї я й захопився бiологiєю.
      Менi вдалося детально, наскiльки це було можливо, вiдтворити його бiографiю, зiбрати всi його друкованi працi, а також багато чого з неопублiкованого: записи спостережень, помiтки, начерки статей i доповiдей, частину щоденникiв. Вiн вразив мене силою передбачення, глибиною i своєрiднiстю мислення, всебiчною, гiдною подиву ерудицiєю. З-помiж бiологiв свого часу вiн ближче, нiж будь-хто, пiдiйшов до розгадки головної таємницi - таємницi життя.
      Проте з самого початку мене здивував песимiстичний погляд Чернова на можливостi технiки, на перспективи розвитку нашої цивiлiзацiї, заснованої на технiчному прогресi. Цей дивний для мене погляд ставав у нього дедалi твердiший, i невдовзi перед тим, як йому вдалося добитися дозволу летiти на "Прогресi-1", Чернов видрукував у одному спецiальному журналi статтю з викладом деяких своїх мiркувань щодо подальшого розвитку нашої цивiлiзацiї. Вiдверто полемiчну й доволi песимiстичну статтю...
      - Як же йому вдалося потрапити до складу екiпажу "Прогресу-1"?
      Сергєєв, мимохiть усмiхнувшись, звiв очi на капiтана:
      - Чернов зумiв переконати, що двадцять найталановитiших учених, зiбраних в один колектив i на довгi роки позбавленi спiлкування з iншими науковими колективами, повнiстю вiддадуться науковiй працi. Одне слово, вiн поряд з дослiдженням планетної системи 61 Лебедя запропонував здiйснити спокусливий на тi часи експеримент, ущiльнивши таким чином програму польоту. Вiн навiть домiгся права особисто вiдбирати претендентiв на полiт. Це була надзвичайно цiкава людина...
      Коли я прочитав статтю Чернова, про яку вже казав, менi захотiлося зрозумiти, чому i як вiн прийшов до поглядiв, викладених у нiй з такою переконанiстю.
      Думка про перевагу живих систем над неживими заволодiла ним давно. Ось характерний запис того перiоду: "Знову сенсацiйнi повiдомлення про "мислячу машину"... Так, згоден, це крок уперед, однак її можливостi - це лише тьмяна подоба _деяких_ можливостей людського мозку. Навiщо вона i навiть досконалiшi, якi будуть пiсля неї?
      Доцiльнiше виявляти й використовувати не вiдомi ще резерви мозку, вдосконалювати сам мозок. В людинi, в живих системах закладено неймовiрнi можливостi, треба йти шляхом використання й удосконалення їх, а не нiкчемно копiювати в технiцi iнтелект людини..."
      Його дратувало, що для створення машин, функцiї яких можуть успiшно виконувати живi системи, доводиться вдаватись до надскладної технологiї, виробничих комплексiв, потрiбна прiрва енергiї й людських зусиль. Адже наскiльки простiшим, мiркував вiн, є iнший шлях: записати в генах будь-якої клiтини iнформацiю про систему, котру хочемо мати, створити нескладнi оптимальнi умови розвитку - i через якийсь час (цей процес можна скорочувати) отримати цю систему, її можливостi не порiвняти з машинними; бiомашина, бiоробот економiчно вигiднiшi, не потребують величезної армiї наладчикiв (Чернов жартував, що незабаром усе людство змушене буде перетворитися на наладчикiв ним же створених автоматiв).
      Думка про цивiлiзацiю, засновану на бiотехнiцi, стала для нього мало не манiєю. Особливо пiсля того, як вiн вiдкрив можливiсть дедалi глибшого й повнiшого програмування розвитку клiтини: йому вдалося навiть створити кiлька простих життєздатних органiзмiв, яких доти в природi не було.
      Проте Чернов усвiдомлював, що наша цивiлiзацiя вже давно обрала собi шлях розвитку й зайшла по ньому так далеко, що про iнший шлях не могло бути й мови. Практично неможливо було об'єднати два шляхи в один...
      Усе це вiн чудово розумiв, але... не мiг вiдмовитись од своєї iдеї. I в цьому була його трагедiя - як людини i як вченого, хоча мало хто сприймав її всерйоз.
      Спочатку я пробував пояснити її дуже загостреним сприйняттям усiх недоладностей тодiшнього життя. Однак потiм я схилився до думки, що певнiсть Чернова в тому, нiбито лише на основi його iдеї можна створити по-справжньому гармонiйне суспiльство, - важко вимовляв слова Сергєєв, - його одержимiсть iдеєю бiоцивiлiзацiї - не просто од вiдчаю, вiд безсилля iстотно змiнити тодiшнiй невлаштований, непевний свiт, але й вiд певної надiї, що йому, можливо, вдасться створити таку цивiлiзацiю. Нехай не обов'язково на Землi, навiть не в Сонячнiй системi... I тодi я зрозумiв, чому вiн так палко хотiв потрапити в екiпаж "Прогресу-1".
      Чернов був з тих, кому вкрай важливо самим здiйснити свої головнi iдеї. Люди його типу стають фанатиками, коли переконуються, що їхнi iдеї вартi фанатизму. Iдея Чернова була цього варта. Вiн хотiв стати прабатьком нової, не схожої на теперiшню земну, цивiлiзацiї.
      Ставши капiтаном "Прогресу-1" i дiставши вирiшальне слово при вiдборi в екiпаж, вiн сповна використав це право: на зорелiт узяли тiльки тих, хто був потрiбен йому для здiйснення ретельно виваженого плану.
      - Отже, Чернов передав неправильну iнформацiю про Рену? нетерпляче спитав Гришин.
      - Нi, правильну. Вiн був настiльки одержимий своєю iдеєю, що, припускаю, мiг би пiти й на обман, але... це йому було нi до чого. Чернов вiдбирав справдi талановитих людей, причому їх цiкавила не тiльки бiологiя. На "Прогресi-1" були й конструктори, й енергетики, i фахiвцi з монтажу складної апаратури. Вiн не хотiв залежати од _випадку_: адже ймовiрнiсть iснування бiля 61 Лебедя планети, такою ж мiрою придатної для життя, як i Земля, майже дорiвнює нулю; вiн з самого початку мав намiр _створити_ цю планету. Коли у мене виник такий здогад, я вагався недовго...
      - Але якщо повiдомлення "Прогресу-1" про Рену - правда, то як же їм вдалося за такий нетривалий час створити на нiй бiосферу? знизав плечима Новиков.
      - А й справдi! - додав Гришин.
      - Ми, дiти технiчної цивiлiзацiї, недооцiнюємо можливостей _життя_. Звiсно, важко уявити машину, спроможну за сто чи двiстi лiт створити з майже безатмосферної планети таку, якою побачив Рену Гришин, тим паче знаючи, що спочатку був лише зорелiт i 52 особи екiпажу... На Землi для цього потрiбно було б десь близько двох мiльярдiв рокiв, а на Ренi - близько двохсот. Теж неймовiрно? Гаразд...
      Я вже казав, що Чернову ще до старту вдалося створити кiлька рiзної складностi органiзмiв, яких доти в природi не було. Грубо пояснюючи - вiн брав живi клiтини, записував у їхнiх генах iнформацiю про органiзми, котрi мали з них розвиватися, i створював належнi умови для такого розвитку. Поза всяким сумнiвом, за час польоту до 61 Лебедя йому вдалося повнiстю опанувати можливостi генного програмування. Ви розумiєте, який могутнiй засiб творення опинився в руках екiпажу "Прогресу-1"?
      Янов у задумi кивнув головою.
      - Живi органiзми розмножуються за сприятливих умов у геометричнiй прогресiї. А коли йдеться про одноклiтинних, то тут темпи розмноження можуть бути просто фантастичними. Вiзьмiмо, наприклад...
      - Ближче до сутi, - похмуро докинув Гришин. - Ми не в школi першого ступеня.
      - Очевидно, ще пiд час польоту Чернов шляхом генного програмування створив якусь культуру мiкроорганiзмiв, здатних iснувати в умовах Рени, дивовижно швидко розмножуватися й надзвичайно iнтенсивно виробляти кисень з її грунту. На Ренi не було мiкроорганiзмiв-конкурентiв; створенi Черновим, звiсно ж, iдеально пiдiйшли для умов планети, i дуже скоро (я пiдрахував: за рiк з чимось) поверхня планети аж кипiла цими мiкробами, якi качали в атмосферу кисень, азот... одне слово, все необхiдне. Гинучи, вони готували (у прямому й переносному значеннi) грунт для своїх послiдовникiв. Згодом, коли цi мiкроби вже стали непотрiбнi, Чернов мiг знищити їх, створивши, примiром, культуру мiкроорганiзмiв, здатних харчуватися тiльки попередниками... А втiм, це тiльки один з можливих варiантiв. Приблизно так же можна дiстати все, у тому числi й необхiдну кiлькiсть води.
      Тi члени екiпажу, що виготовляли складну апаратуру, робили на замовлення бiологiв Чернова спецiальнi iнкубатори, з яких культури мiкроорганiзмiв, потрiбнi для чергового етапу освоєння Рени, розселялись одразу по всiй планетi... Фантазувати на цю тему можна без кiнця-краю...
      - Зрозумiло. Це зрозумiло... Але що ж, по-твоєму, являє собою така цивiлiзацiя?
      - Справдi?! - пiдтримав капiтана Гришин.
      - Ви бачили равликiв, молюскiв, черепах? У них досить мiцнi, красивi й доцiльнi "будинки". До того ж рiзноманiтнi. Думали ви коли-небудь, дивлячись на них, про те, чи обов'язково ми мусимо _будувати_ собi будинки, пiдземнi переходи, виробничi корпуси? Хiба не можна зробити так, щоб вони росли самi, такi, як ми захочемо, але, звiсно, не так поволi, як у черепах i равликiв?
      У Чернова, очевидно, все почалося з цiєї "дитячої" думки. "Досить тiльки навчитись управляти життям, i ми ввiйдемо в свiт _неймовiрних_ можливостей". Я знову процитував запис iз його щоденника.
      Уявiть собi будiвлi, якi ростуть самi; уявiть, що вам знадобились ЕОМ чи лазер, i ви, не вдаючись до складних технологiчних процесiв, дiстаєте їх, змiнивши генетичний код певної клiтини, хоча б i клiтини вашої шкiри... Уявiть суспiльство людей - повних володарiв живої природи, всього живого на планетi, зодчих усiх нових форм живого. Уявiть собi це, i ви побачите цивiлiзацiю, про яку мрiяв Чернов...
      Астронавти мовчки сидiли у своїх крiслах.
      - Це великий експеримент, - сказав Сергєєв. - Можливо, найбiльший за всю iсторiю людства.
      - А як же розглядати все це з погляду етики?.. - спитав Новиков. - Як йому вдалося схилити на свiй бiк екiпаж?
      Сергєєв махнув рукою:
      - Iзоляцiя, в якiй вони жили стiльки рокiв, плюс авторитет Чернова, його особиста чарiвнiсть, захоплююча перспектива його iдей... Вiн зумiв залучити їх до своєї роботи, а потiм переконати, що тiльки на Ренi можна здiйснити те, ще поволi стало визначальним змiстом його життя. Мабуть, йому довелося говорити, що наука потребує жертв, що тiльки штучнi бiосистеми, поставленi на службу людинi, спроможнi повнiстю звiльнити її для iнтелектуальної працi, творчостi, пiзнання. Все, очевидно, було так...
      - Очевидно, - згодився Старцев.
      Вiн повiльно пiдвiвся i став бiля стелажiв з мiкрофiльмами, схрестивши на грудях руки.
      - Нам доведеться довго з'ясовувати все це з Центром, - Старцев усмiхнувся. - Сподiваюсь, Олега з корабля не спишуть.
      - Я теж так гадаю, - сказав капiтан. - У нього просто не було iншого виходу. Iнодi буває доцiльнiшим поставити перед готовим фактом, нiж доводити реальнiсть цього факту.
      - Я приготую каву, - запропонував Новиков.
      - Менi подвiйну, - сказав Гришин.