Современная электронная библиотека ModernLib.Net

Quo vadis

ModernLib.Net / Классическая проза / Генрик Сенкевич / Quo vadis - Чтение (Ознакомительный отрывок) (стр. 10)
Автор: Генрик Сенкевич
Жанр: Классическая проза

 

 


– Здрастуй, законодавцю доброчесності й мудрості! – відповів Петроній.

Але Вініцій запитав з удаваним спокоєм:

– Що приніс?

– За першим разом приніс тобі, пане, сподівання, тепер же приношу певність, що дівчину буде знайдено.

– Це значить, що ти не знайшов її досі?

– Так, пане, але знайшов, що означає знак, який тобі накреслила; знаю, що за люди, які її відбили, і знаю, між прихильниками якого божества належить її шукати.

Вініцій хотів було підхопитися зі стільця, на якому сидів, але Петроній поклав йому долоню на плече і, звертаючись до Хілона, сказав:

– Кажи далі!

– Чи цілковито певен ти, пане, що дівчина тобі накреслила рибу на піску?

– Авжеж! – вибухнув Вініцій.

– Отже, вона християнка й відбили її християни.

Настала хвилина мовчання.

– Слухай, Хілоне, – врешті сказав Петроній. – Мій родич призначив тобі за відшукання дівчини значну кількість грошей, але не меншу кількість різок, якщо його захочеш ошукати. В першому випадку ти купиш не одного, а трьох переписувачів, у другому – філософія всіх семи мудреців, із додатком твоєї власної, не стане тобі цілющою маззю.

– Дівчина – християнка, пане! – заволав грек.

– Задумайся, Хілоне. Ти ж чоловік недурний! Знаємо, що Юлія Силана разом із Кальвією Криспініллою звинуватили Помпонію Грецину у прихильності до християнських забобонів, але знаємо також, що домашній суд звільнив її від цього наклепу. Чи ти б хотів його тепер поновити? Чи хотів би нас переконати, що Помпонія, а з нею разом і Лігія можуть належати до ворогів роду людського, до отруювачів фонтанів і колодязів, до шанувальників ослячої голови, до людей, які вбивають дітей і поринають у найгидотнішу розпусту? Подумай, Хілоне, чи та теза, яку ти нам стверджуєш, не відіб'ється як антитеза на твоїм хребті.

Хілон розвів руками на знак того, що це не його вина, потім сказав:

– Пане! Вимов по-грецьки таку фразу: Ісус Христос, Бога Син, Спаситель.

– Добре. Ось вимовив!.. Що з того?

– А тепер візьми перші літери кожного з цих слів і склади їх так, аби утворилось одне слово.

– Риба! – сказав зі здивуванням Петроній.

– Ось чому риба стала символом християн, – відповів із гордістю Хілон.

Настала хвилина мовчання. У міркуванні грека було, одначе, щось таке вражаюче, що обоє друзів не могли відійти від здивування.

– Вініцію, – спитав Петроній, – чи ти не помиляєшся й чи справді Лігія накреслила тобі рибу?

– Присягаюся всіма богами підземними, можна збожеволіти! – заволав у пориві молодик. – Коли б мені накреслила птаха, сказав би, що птаха!

– А значить – християнка, – повторив Хілон.

– Це значить, – сказав Петроній, – що Помпонія та Лігія затруюють колодязі, убивають схоплених на вулиці дітей і поринають у розпусту! Дурниці! Ти, Вініцію, був довше в їхнім домі, я був недовго, але знаю достатньо і Авла, і Помпонію, достатньо навіть знаю Лігію, щоби сказати: наклеп і дурниці! Якщо риба є символом християн, чому і справді заперечити важко, і якщо обидві вони християнки, то – присягаюся Прозерпіною[189] – очевидно, християни не те, за що ми їх маємо.

– Говориш, як Сократ, пане, – відповів Хілон. – Хто коли-небудь розпитував християнина? Хто зрозумів їхню науку? Коли я мандрував три роки тому з Неаполіса до Рима (о, чому ж там не лишився!), приєднався до мене чоловік, лікар, на ім'я Главк, про якого мовлено, що він християнин, та, незважаючи на це, я переконався, що був то добрий і чесний чоловік.

– Чи не від того чесного чоловіка довідався ти тепер, що означає риба?

– На жаль, пане! По дорозі на одному постоялому дворі штрикнув хтось поважного старця ножем, а дружину й дитину його забрали работорговці, я ж, обороняючи їх, втратив оці два пальці. Але позаяк між християнами, як кажуть, не бракує чудес, то маю сподівання, що вони відростуть.

– Як це? Ти став християнином?

– З учорашнього дня, пане! З учорашнього дня! Зробила мене ним ця риба. Бачиш, яка, одначе, в ній сила! І через кілька днів я буду найревнішим із ревних, аби мене допустили до всіх своїх таємниць, а коли мене допустять до всіх таємниць, буду знати, де ховається дівчина. Тоді, може, моє християнство ліпше окупиться, ніж моя філософія. Я також приніс обітницю Меркурію[190], що, коли мені допоможе відшукати дівчину, пожертвую йому двох телиць одного віку й зросту, яким накажу позолотити роги.

– Значить, твоє вчорашнє християнство і твоя давніша філософія дозволяють тобі вірити в Меркурія?

– Вірю завше в те, в що мені вірити є потреба, і це моя філософія, яка особливо Меркурію має припасти до смаку.

Як на лихо, ви ж бо знаєте, шляхетні панове, який це бог підозріливий. Не довіряє він обітницям навіть бездоганних філософів і волів би, може, наперед отримати телиць, а тим часом це величезні витрати. Не кожен – Сенека, і в мене на те не вистачить, якби шляхетний Вініцій захотів у рахунок тієї суми, що її мені обіцяв… скільки-небудь…

– Ні обола, Хілоне! – сказав Петроній, – ані обола! Щедрість Вініція переважить твої сподівання, але тільки тоді, коли Лігію буде знайдено, тобто коли нам вкажеш її схованку. Меркурій мусить тобі закредитувати двох телиць, хоча й не здивуюся йому, якщо він не матиме до того бажання, і вбачаю в тому його розум.

– Послухайте мене, шановні панове. Відкриття, що його я зробив, є великим, бо, хоча не відшукав досі дівчину, знайшов дорогу, на якій її належить шукати. Ось ви розіслали вільновідпущеників і рабів по всьому місту та провінції, а хоч якийсь вам дав ознаку? Ні! Тільки я дав. І скажу вам більше. Серед ваших рабів можуть бути християни, про яких не знаєте, позаяк забобони ці поширилися всюди, і ці, замість того щоб допомагати, будуть вас зраджувати. Погано навіть те, що мене тут бачать, і тому ти, шляхетний Петронію, накажи Евніці мовчати, ти ж, так само шляхетний Вініцію, розголоси, що тобі продаю мазь, яка змащеним нею коням забезпечує перемогу в цирку… Я сам шукатиму і я сам знайду втікачів, ви ж вірте мені та знайте: те, що отримав би наперед, було б для мене заохоченням, бо завше буде сподіванням на більше та більшою впевненістю, що обіцяна нагорода мене не мине. Саме так! Як філософ зневажаю гроші, хоча ж не зневажає їх ні Сенека, ні навіть Музоній або Корнут, які, одначе, не втратили пальців, захищаючи інших, і які можуть самі писати й передати нащадкам свої імена. Але крім раба, якого купити збираюсь, і крім Меркурія, якому обіцяв телиць (а знаєте, як худоба подорожчала), самі пошуки потягнуть за собою значні витрати. Послухайте лише терпляче. Ось за ці кілька днів на ногах поробились у мене рани від безперервного ходіння. Заходив я до винарні, щоб поговорити з людьми, до пекарів, різників, до продавців маслинової олії та до рибалок. Обійшов я всі вулиці й завулки; був у схованках рабів-утікачів; програв у мору близько ста асів; був у пральнях, сушарнях і харчевнях, бачився з погоничами мулів і скульпторами; зустрічався з людьми, що лікують пухирі та виривають зуби, заводив балачки з торговцями сушених фіг, побував на цвинтарях, а все для чого? А для того, щоб креслити всюди рибу, дивитися людям у вічі та слухати, що при цьому знакові скажуть. Тривалий час не міг я нічого виявити, аж одного разу побачив старого раба коло фонтана, що черпав відрами воду й плакав. Наблизившись тоді до нього, запитав про причину сліз. На те, коли ми сіли на обводі фонтана, відповів мені, що збирав усе життя сестерцій до сестерція, щоб викупити любого сина, але хазяїн його, такий собі Панса, побачивши гроші, забрав їх, сина ж залишив надалі в неволі. «Ось і плачу, – мовив старий, – бо хоч повторюю: на все воля божа, не можу, бідолашний грішник, стримати сліз». Тоді, наче передчуваючи щось, умочивши палець у відро, накреслив йому рибу, він же сказав: «І моє сподівання у Христі». Я запитав: «Ти впізнав мене по знаку?» Він відповів: «Саме так, мир тобі». Тоді почав я тягти його за язик, і добродій усе мені виляпав. Хазяїн його, той Панса, сам є вільновідпущеником великого Панси і доправляє до Рима Тибром каміння, яке раби й наймані люди розвантажують із плотів і переносять до будов уночі, щоб удень не заважати рухові на вулицях. Працює серед них багато християн і його син, але позаяк праця та непосильна, хотів його викупити. А Панса волів забрати і гроші, й раба. Так розповідаючи, знову почав плакати, я ж додав до його сліз свої, що мені вдалося по доброті сердечній і через кольки в ногах, які дістав я через безперервне ходіння. Почав теж при тому нарікати, що, прийшовши кілька днів тому з Неаполіса, не знаю нікого з братії, не знаю, де вони збираються, щоб молитися разом. Він здивувався, що мені християни з Неаполіса не дали листів до римської братії, на що я відповів, що в мене їх украдено по дорозі. Тоді сказав мені, щоб я прийшов уночі до ріки, а він мене з братами познайомить, ті ж допровадять мене до молитовних домів і до старших, які керують християнською общиною. Це почувши, зрадів я так, що дав йому суму на викуп сина, сподіваючись на те, що великодушний Вініцій удвічі мені її відшкодує…

Примечания

1

Ankieta «Polityki». Sienkiewicz gora7/ Gazeta Wyborcza. – 17.11.1999.

2

Цитата за публікацією документів у книзі: 100-lecie przyznania Henrykowi Sienkiewiczowi literackiej Nagrody Nobla. – Poznan, 2005.

3

Цитата за: Szczublewski J. Zywot Sienkiewicza. – Warszawa, 1989. – S. 350—351.

4

Sienkiewicz H. Dziela. – T. XL. – Warszawa, 1951. – S. 140.

5

Цитата за: 100-lecie przyznania…, S. 15.

6

Цитата за: 100-1есіе przyznania Henrykowi Sienkiewiczowi…, S. 16.

7

Цитата за кн.: Bujnicki T. Sienkiewicza «Powiesci z lat dawnych». – Krakyw: Studia, 1996. – S. 215.

8

Sienkiewicz H. Wywiad udzielony W. Kurczewskiemu. «Kraj», 1894, № 21 // Цит. за: Bujnicki Т. Henryk Sienkiewicz – «Quo vadis».

9

Sienkiewicz H. List do Jadwigi Janczewskiej // Цит. за: Krzyzanowski J. Henryk Sienkiewicz. Kalendarz zycia i tworczosci. – Warszawa, 1956. – S. 195.

10

Sienkiewicz Н. List do Marii Radziejowskiej // Sienkiewicz H. Dziela. – T. 56. – Warszawa, 1951. – S. 111.

11

Henryk Sienkiewicz. Zycie i tworczosc. Materialy zebrala i wstepem opatrzyla Janina Kulczycka-Saloni. – Warszawa, 1966. – S. 65.

12

Matuszewski I. Swoi i obcy // Matuszewski I. Artysci i krytycy // Z pism I. Matuszewskiego. – Warszawa, 1965. – T. 1. – S. 267.

13

Matuszewski I. Swoi i obcy // Matuszewski I. Artysci i krytycy // Z pism I. Matuszewskiego. – Warszawa, 1965. – Т. 1. – S. 266.

14

Brzozowski S. Legenda Mlodej Pol ski. – Lwow, 1910. – S. 377.

15

Szweykowski Z. Trylogia Sienkiewicza і inne szkice о tworczosci pisarza. – Poznan, 1973. – S. 142.

16

Елеотезій – кімнати для намащування.

17

арбітр елегантності (лат.).

18

Ефебії – майданчики для гімнастичних змагань ефебів (юнаків від 16 до 20 років).

19

Целер і Север – архітектори, будівники Золотого палацу Нерона.

20

Ватиній Tum – швець, пізніше блазень і близька особа Нерона.

21

Сенеціон Клавдій – близька особа Нерона, пізніше учасник змови Пізона.

22

Бальнеатор – раб-лазник.

23

Вісон – тонке, майже прозоре бавовняне полотно, зазвичай білого, іноді пурпурного кольору. В епоху імперії цінувалося на вагу золота.

24

Лаконік – відділення гарячої лазні з великим, але мілким басейном.

25

…з боку Альбанських гір… – Альбанська гора (нині Монте-Каво), найвища вершина Лація (приблизно за 30 км на південний схід від Рима), біля підніжжя якої було розташоване стародавнє місто латинян Альба-Лонга.

26

Тепідарій – тепла лазня.

27

Номенклатор – «називач», раб, до обов'язків якого входило знати й називати господареві гостей, усіх рабів дому, а також страви, що подаються.

28

…сином його старшої сестри, що колись вийшла заміж: за Марка Вініція, консула при Тиберії. – Насправді Марк Вініцій, консул 30 і 45 років, 33 року одружився з Юлією, троюрідною племінницею Тиберія.

29

…служив під орудою Корбулона у війні проти парфян… – Рим постійно суперничав із Парфією (могутньою державою на території сучасних Іраку й Ірану) за вплив на Близькому Сході та у Вірменії. Мається на увазі невдала для римлян кампанія 62—63 років, яка призвела до переходу Вірменії під контроль парфян. Доміцій Корбулон – талановитий римський полководець; покінчив самогубством 67 року за наказом Нерона.

30

Асклепій – у грецькій міфології бог лікування, син Аполлона. Тотожний римському Ескулапу.

31

Кіприда – епітет Афродіти (Венери). За однією з версій міфу, Афродіта народилася з морської піни біля берегів Кіпру.

32

Віфінія – область на північному заході Малої Азії. Римська провінція з 74-го року до н. є.

33

Петроній був колись намісником Віфінії… – Про це повідомляє Тацит («Аннали», XXVI, 18). Роки намісництва Петронія невідомі.

34

Гераклея – місто у Віфінії на узбережжі Чорного моря.

35

Колхіда – область на південно-західному узбережжі Чорного моря.

36

…юний Арулен… – Мається на увазі Юній Арулен Рустик, філософ-стоїк. 66 року, бувши народним трибуном, виступав на підтримку Тразеї Пета.

37

…Дурість, як каже Піррон… Піррон (помер 275 або 270 до н. є.) – грецький філософ, засновник скептичної школи. Скептики заперечували можливість пізнання сутності речей і закликали утримуватися від суджень, стверджуючи, що всяке положення аж ніяк не менш істинне, ніж будь-яке інше.

38

Невідомо навіть, чиїм сином був Асклепій Арсиної чи Короніди… – За однією з версій міфу, Асклепій був сином Аполлона й Арсиної, доньки мессенського царя Левкіппа, за іншою – Аполлона і німфи Короніди.

39

Епідавр – прибережне місто в Арголіді (область на північному сході п-ва Пелопоннес), відоме своїм храмом Асклепія.

40

Капенські ворота – в південній частині Рима, між пагорбами Авентином і Целієм. Через них проходила Аппійова дорога в Капую (головне місто провінції Кампанія, близько 200 км на південний схід від Рима).

41

Інкубація – звичай проводити ніч у храмі з метою побачити віщий сон.

42

Гіпокаустерій – підвальне приміщення, звідки нагріте повітря трубами надходило до будинку.

43

Стадій – приблизно 185 м.

44

Харити – у грецькій міфології три доньки Зевса (Аглая, Євфросинія і Талія), богині юності, витонченості та краси; тотожні римським Граціям.

45

Лісіпп – видатний грецький скульптор (2-га пол. IV ст. до н. е.); улюбленою темою його творчості був образ Геракла.

46

…окрасою воріт Палатинського палацу… – 3 часів Августа резиденцією імператора стає палац на Палатинському пагорбі (центральний пагорб Рима разом із Капітолійським).

47

…із зображенням Гери, що просить Сон приспати Зевса. Гера (в римській міфології Юнона) – сестра і дружина Зевса (Юпітера), верховна олімпійська богиня. Згідно з міфом, Гера вмовила бога сну (Гіпноса) приспати Зевса, поки вона переслідує Геракла. Вдруге Гіпнос приспав Зевса на прохання Гери, щоб ахейці змогли перемогти у Троянській війні.

48

Агриппа Марк Віпсаній (62—12 до н. є.) – близька особа й зять Августа, видатний полководець. Прославився також спорудженням у Римі двох водогонів і перших терм (громадських лазень).

49

…«Заповіт» бідолахи Фабриція Веєнтона. Фабрицій Веєнтон, відомий донощик, написав, за повідомленням Тацита («Аннали», XIV, 50), книгу під назвою «Заповіт», повну нападок на невгодних йому осіб. За зловживання Нерон наказав прогнати Веєнтона і спалити його книгу.

50

Музоній Руф – відомий філософ-стоїк, який навчав у Римі за Нерона; засланий у зв'язку з розкриттям змови Пізона.

51

Фригідарій – прохолодна кімната в лазні.

52

Міднобородий (лат. Ahenobarbus) – родове прізвисько фамілії Доміціїв, до якої належав Нерон; зовнішність імператора відповідала цьому прізвиську.

53

Гекзаметр – шестистопний дактиль із останньою усіченою стопою, особливо характерний для епічної поезії.

54

Антіохія – велике місто в Північній Сирії поблизу узбережжя Середземного моря.

55

Ункторій – кімната в лазні, призначена для розтирань та намащувань.

56

Кос – острів поблизу південно-західного узбережжя Малої Азії.

57

Вестипліка – рабиня, що слідкує за одягом.

58

Тога – верхній одяг повнолітніх громадян, довгий шматок тканини, що ним особливим способом обгортали тіло.

59

Домашні раби називалися «фамілія». (Прим. авт.)

60

Лігійці (лугії) – збірна назва племен, які проживали на території сучасної Західної Польщі.

61

Сублаквей – вілла Нерона поблизу т. зв. Симбруїнських озер (прибл. 60 км на південний схід від Рима).

62

Історія не занадто довга. – Нижченаведена історія повідомляється Тацитом («Аннали», XII, 29—30), за винятком епізоду з дівчиною, відбувалася 50 р.

63

Свеби – збірна назва германських племен, які жили на північному сході теперішньої Німеччини. Царем свебів зробив Ваннія 16 р.

64

Цезар Друз Молодший (13 до н. е. – 23 н. е.) – син Тиберія.

65

Гермундури – германське плем'я, що жило на території сучасної Баварії та Тюрінгії.

66

Язиги – сарматське плем'я, що жило між Дунаєм і Тисою.

67

Хатти – велике германське плем'я, що жило у верхній течії р. Везер.

68

…поряд із яблуком Гесперид. Геспериди – у грецькій міфології німфи, що жили на краю світу біля берегів Океану. Вони охороняли золоті яблука вічної молодості, які Гера дістала в подарунок від Геї-Землі.

69

Мопс – легендарний віщун, син пророчиці Манто.

70

…Пліній не раз говорив… – Мається на увазі Гай Пліній Секунд (Старший) (23—79), римський державний діяч, історик і вчений-енциклопедист, який загинув при виверженні Везувію.

71

Соракт – висока гора в південній Етрурії (на північ од Рима).

72

Стула – довге просторе плаття, відмітний одяг римської матрони.

73

…луками, де ростуть асфоделі – тобто в царстві мертвих.

74

Доміцій Афр (пом. 59) – здібний оратор, який заплямував себе, однак, численними доносами.

75

Лари – боги-охоронці домашнього вогнища (в римській міфології).

76

Безсоромна тварина… і т. д. (лат.).

77

Форум – центральна площа, осередок громадського та політичного життя Рима. Головним форумом вважався т. зв. Римський Форум (або просто Форум), розташований на південно-західному схилі Капітолійського пагорба. До нього прилягали форуми, побудовані імператорами – Цезарем, Августом та ін.

78

Атрій – передпокій (узагалі перше приміщення від входу в дім).

79

Кубікул – спальня.

80

Карини – заможний аристократичний квартал, що був розташований у південно-східній частині міста, між Палатинським та Есквілінським пагорбами.

81

Педісекви – раби-скороходи, що супроводжували хазяїна.

82

Ліциній Столон Гай – народний трибун, 367 р. до н. е. разом із Луцієм Секстієм Латераном провів закони на користь плебсу та рядового селянства.

83

Маніпул – бойовий підрозділ римської армії (180—200 осіб), який складався з двох центурій.

84

Булла – шийний амулет у вигляді кульки або кружечка (часто золотого), який носили до повноліття діти повноправних громадян.

85

Гамадріада – лісове божество, німфа дерева, яка (на відміну від дріади) народжується і вмирає разом із ним.

86

Море Архіпелагу – Егейське море.

87

Акант – поширена в Середземномор'ї рослина, химерно порізане листя якої стало прототипом архітектурного орнаменту, особливо ж капітелей коринфського ордера.

88

Тригліфи – витягнуті по вертикалі плити з поздовжніми жолобками; чергуючись із метопами (горизонтально витягнутими плоскими плитами), утворюють фриз (у доричному ордері) – середню частину перекриття.

89

Тимпан – трикутне поле фронтону (верхньої частини торцевого фасаду) без карнизів, які обрамляють його; часто прикрашалося рельєфами та скульптурними зображеннями.

90

Кастор і Поллукс – у грецькій міфології т. зв. Діоскури, брати-близнюки, сини Зевса, боги – покровителі воїнів і моряків.

91

Веста – в римській міфології богиня – покровителька домашнього вогнища та держави.

92

«Юпітеру Найліпшому Найвеличнішому» (лат.).

93

Систр – тріскачка типу кастаньєт.

94

Самбука – різновид арфи.

95

Квірит – повноправний римський громадянин.

96

Сери – китайці.

97

Оронт – головна ріка Сирії, що впадає в Середземне море проти Антіохії.

98

Нарбоннська Галлія – південно-східна частина сучасної Франції поблизу узбережжя Середземного моря.

99

Серапіс – синкретичне божество елліністичного Сходу, яке поєднує в собі функції єгипетського Осіріса, грецьких Зевса, Аполлона, Посейдона і Плутона; повелитель стихій природи.

100

Ісіда – в єгипетській міфології богиня родючості, води й вітру, покровителька мореплавців. Культ Ісіди, як і культ Серапіса, був вельми популярний у греко-римському світі.

101

Кібела – фригійське божество родючості, «Матір богів». Оргіастичний культ Кібели почав поширюватися в Римі з II ст. до н. е.

102

Субура – жвавий район Рима (в низині між пагорбами Есквіліном, Квіріналом і Віміналом, на північ від Карин) із однойменною вулицею, багатою на харчевні та кубла розпусти.

103

Пандатерія – острів біля узбережжя Кампанії; в імператорські часи – місце заслання.

104

Рубеллій Плавт – нащадок Августа по жіночій лінії; Нерон, побоюючись Плавта як можливого претендента на престол, наказав заслати його (59 або 60 p.).

105

Мора – популярна гра, що полягає у відгадуванні числа пальців, які раптово розкривають гравці.

106

…до храму Юпітера Статора. – Цей храм був розташований на схилі Палатинського пагорба, де, за переказами, засновник Рима Ромул благав Юпітера зупинити римське військо, що втікало від ворога.

107

Але я не бажаю зазнати ні долі Руфина… – мається на увазі римський вершник Вініцій Руфин, вигнаний 61 р. за підробку заповіту.

108

Тримальхіон – персонаж із «Сатирикону» Петронія, тип самозакоханого багатія.

109

«Здрастуй!» (Лат.)

110

Атрієнсіс – раб, доглядач дому, каштелян.

111

Веларій – раб, який розсуває завіси.

112

Табліній – галерея, крита тераса.

113

Орфей – у грецькій міфології знаменитий співець і музикант, магічне мистецтво якого полонило навіть тварин і рослини.

114

Пренеста – стародавнє місто Лація за 30 км на південь від Рима.

115

Прохідний Дім – назва палацу Нерона на Палатині та Есквіліні до пожежі 64 p., після відновлення – золотий палац. Цей палац відзначався величезними розмірами і подібним був скоріше до невеликого міста.

116

Перистиль – внутрішній двір, обнесений колонадою.

117

Доміна – пані (лат.)

118

Навсікая – у грецькій міфології донька царя феаків Алкіноя, що надала допомогу Одіссею, викинутому бурею на острів феаків.

119


  • Страницы:
    1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11